Історія школи

У кожної школи повинне бути своє обличчя.
В.О.Сухомлинський

            Українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній, прагнув зберегти національну пам’ять з вірою в те, що її не розгублять, а примножать нащадки. Саме Нестор Літописець – батько української історії та словесності – стояв біля витоків нашої писемності, збирав відомості про походження  Києва, його засновників, розповідав про події, очевидцем яких був.
         Чи доводилося вам бувати у Волинському ліцеї імені Нестора Літописця? Красивий, сучасний, рідний…
          На подвір’ї ліцею знаходиться скульптура  Нестора Літописця, пам’ятний знак «Борцям за волю України».
         Це наш храм науки, де шанують минуле і плекають майбутнє. Усе тут по-сучасному, по-новому:  бібліотечний центр, затишні світлі класи, мистецько-культурний центр «Сузір’я», картинна галерея, студія художньої творчості  –  «Колорит»,  музичного мистецтва – «Гармонія»,  кулінарна – «Смак».
          Перегорнути сторінки історії України можна в Музеї військової слави, дізнатися про минуле та сьогодення нашого навчального закладу  – у  Музеї рідної школи.
          9 листопада, у день Преподобного Нестора Літописця, ми відзначаємо два свята: День української писемності та мови й День народження ліцею. І це закономірно, адже Волинський ліцей імені Нестора Літописця має славну історію.
          1 жовтня 1961 року відбулося відкриття в місті Кременці середньої школи-інтернату, а в 1964 навчальний заклад нагороджено ювілейною медаллю «150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка».
           За 60 років відбулися такі реорганізації та перейменування  закладу:
           1966 рік – реорганізація у восьмирічну школу-інтернат;
           1979 рік  – у середню школу-інтернат.
            1 вересня 1992 року  – перейменовано в загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів м. Кременця;
            14 січня 2005 року – у Кременецьку загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів.
          9 листопада 2016 року на подвір’ї  закладу урочисто відкрили пам’ятник Нестору Літописцю. Це робота скульптора Івана Сонсядло – уродженця міста Козова, члена Національної спілки художників України. 
           Відповідно до рішення Кременецької районної ради від 21 серпня 2018 року №395 змінено тип Кременецької  загальноосвітньої школи-інтернату на ліцей зі збереженням в його складі інтернату з частковим утриманням учнів (вихованців) та присвоєно власну назву Волинський ліцей імені Нестора Літописця Кременецької районної ради Тернопільської області.

               Із  1 січня 2021 року ліцей перейшов у комунальну власність Кременецької міської ради   та   27 травня 2021 року затверджено нову редакцію статуту закладу освіти.  
            У нас завжди пізнавально, весело й гамірно. Це уроки і свята, олімпіади і конкурси, вечори й екскурсії, мандрівки і зустрічі, спортивні змагання та інтелектуальні турніри.
            Сім’я талановитих учнів, творчих педагогів, турботливих батьків – це колектив Волинського ліцею, який гордо несе ім’я Нестора Літописця.
            Батько української історії та словесності народився не раніше, ніж 1056 року в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодосій розбудовував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі.
            У  1073 році   поступив послушником до Печерського монастиря, але монахом став не одразу. Згідно з церковними правилами, той, хто готував себе служінню Богу, підлягав обов’язковому трирічному випробуванню.
            З молодих літ Нестор виявив навики в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні й дотриманні чистоти тілесної й душевної, у добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості, безперервній молитві. Свій постриг  прийняв за ігумена Стефана (1074-1075). Маючи перед собою великі праведні діла двох світил православія, він натхненно возвеличував і прославляв Бога “в тілі своїм і в душі своїй”.
           Преподобний Нестор належав до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.
            Коли Нестору  було 40 років,  він  взявся за написання літописного звіту. З його праць збереглися життєписи святих князів Бориса і Гліба, преподобного Феодосія.
             Найвизначніший твір Нестора Літописця – “Повість минулих літ” – складений на основі раніше написаних літописів, архівних документів, народних переказів та оповідань, з поєднанням сучасних авторові подій. Ця виснажлива й тривала праця включала в себе  ретельну пошукову роботу. З метою глибшого й повнішого пізнання своєї історії преподобний Нестор   вирушає на пошуки першоджерел. Літописець відвідав Володимир-Волинський та Святогірський монастирі. Свою титанічну працю великий подвижник завершив близько 1113 року. Це був результат майже двадцятилітнього щоденного подвигу.
            Провідний мотив літопису – захоплення героїчним минулим Русі-України, глибокий сум з приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями. На жаль, оригінал  не зберігся, текст дійшов до нас у двох списках – Лаврентіївському та Іпатіївському.
            Своєю працею літописець включив себе у книги життя вічного, удостоївшись почути благословенне: “Радуйтеся, бо імена ваші написані на небесах”.
             Упокоївся преподобний Нестор Літописець 9 листопада  1114 року, похований у Ближній печері Києво-Печерської лаври.
            «Книга – це невичерпне джерело знань, відомостей про десятки й сотні подій, явищ, людей. У ній немає нічого другорядного. Тут усе надважливе. Вчитаймося в кожне слово, і воно наситить наш розум, душу, уяву одвічною загальнолюдською мудрістю,  золотом чистої правди», – писав літописець.
              Нестор залишив для нас «Азбуку духовної премудрості»: «Подяку повинна містити в собі кожна наша молитва. Дякувати в труднощах – заслуга більша, аніж подавати милостиню. Корисне для себе ми знайдемо тоді, коли будемо шукати користі ближньому»…
               Колектив Волинського ліцею імені Нестора Літописця багатий на талановиті особистості, для яких творча праця – це покликання душі. Щоб збагатити історію  навчального закладу, об’єднати всіх навколо однієї ідеї, було прийнято рішення про запровадження символіки. Створено прапор, герб та емблему ліцею. У клятві ліцеїста зазначено, що  «ми, діти Кременецької землі, нащадки славних героїв України, обіцяємо бути гідними слави Волинського краю, бути вірними святій пам’яті загиблих за волю рідної землі, жити, учитися й працювати на користь українському народові». Учні гордо виконують гімн ліцею (слова та музика Надії Форсюк), у якому такі рядки:

Ліцеїст – звучить це гордо!
Святий Нестор, помагай
Нам прославить рідну землю,
Серцю милий отчий край!

Кожен фініш – це, по суті, старт
Ліна Костенко

Кажуть: «Нікчемна любов твоя, коли можеш передати словами її». Ми намагалися втиснути на сторінки цього сайту  60 років життя школи. Життя учнів, їх батьків, працівників, педагогів. І намагалися зробити це з любов’ю. З любов’ю до учнів, їх батьків, працівників, педагогів.
Завершилася шістдесятилітня історія освітнього закладу, а попереду – майбуття!
Віримо, що і через сто років незмінною залишиться любов до рідної Школи.

Усяким людям усякі дари:
Одному ясний, сильний ум,
Що не знаходить в світі пари;
Другому рій крилатих дум,
Що, мов орли, летять за хмари.
Для інших руки золоті,
Що очі бачуть, руки вдіють.
Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють?
Мені здається, в скарбі тім
Любві найбільш дісталась їм.
                                                   І.Франко