Це лиш слова. Зате вони безсмертні…
Поезія – це стихія, це енергія душі, коли рядки б’ють зсередини й просяться на папір.
Поезія – це завжди політ фантазії, творчої думки, пошук тих засобів мови, що здатні торкнутися найпотаємніших струн у серці кожної людини.
21 березня, у Всесвітній день поезії, десятикласники Волинського ліцею імені Нестора Літописця підготували літературний вернісаж «Душа тисячоліть шукає себе в слові», доторкнулися до творчого джерела Ліни Костенко. Ліцеїсти переглянули відеопрезентацію «Вона вибрала долю собі сама…», із цікавістю перегорнули сторінки життєпису поетеси, яка є феноменом завдяки своїй індивідуальності, незламності та патріотичності. У часи безвір’я вона повертала людям віру в слово, а також такі поняття, як гідність, національна честь і самоповага. Ліна Василівна – це безцінний скарб української літератури, голос нації. Старшокласники декламували поетичні твори про любов, слово, дім, красу рідної землі, цитували крилаті вислови письменниці.
У ці літописні дні великих випробувань ми, українці, щиро дякуємо Ліні Костенко за те, що кохаємо, сумуємо, віримо в Перемогу, живемо під рядки її віршів. Нехай пророчими будуть слова поетеси: «І хто б там що не говорив, а згине зло і правда переможе!»
