Коментарі
Відгуки про перебування у Кременецькій
ЗОШ-інтернаті членів Асоціації керівників шкіл України
Коли кордони дружби не мають меж.
Відповідно до плану роботи Інституту педагогіки НАПН України, Асоціації керівників шкіл України 19-21 січня цього року на базі Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка і Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів пройшла Всеукраїнська науково-практична конференція «Зміна управлінської парадигми в умовах модернізації загальної середньої освіти».
Я ж хочу сказати про школу, яка приймала у всі ці дні освітян з різних куточків України, про педколектив і всіх працівників школи, про її директора – Володимира Івановича Мишка.
Тепер нам усім зрозуміло, чому Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації і доручив Кременецькій школі-інтернату представляти освіту Тернопільщини.
Адже тут можна було побачити все, що стосується проблем, піднятих на конференції, і їх мудрого вирішення, тут ми побачили результати жертовності вчителя ради щастя дитини, ради того, щоб сформувати грамотну, всебічно розвинену, творчу Особистість, громадянина-патріота нашої України.
Кременецька школа-інтернат стала рідною домівкою для 550 дітей. Побут – результативність навчання дітей – їх вихованість – це те, що завжди в першу чергу цікавить батьків учнів чи їх опікунів, які вибирають для своїх чад школу. Все це є в цій школі, тому так багато бажаючих влаштувати на навчання свою дитину саме сюди. Чудові побутові умови, холодна і гаряча вода цілодобово, скрізь нові меблі, свіженька, гарних кольорів постільна білизна – це в гуртожитку, а про школу кількома реченнями ніяк не можна розповісти. Зі смаком оформлені відповідно вимог кабінети, скрізь море квітів, технічні засоби навчання – для кожного вчителя, для кожного учня. А ось їхньому залу історії школи, залу військової слави, мистецькому центру «Сузір’я», студіям «Колорит», «Гармонія», «Смак», бібліотечно-інформаційному центру може позаздрити доброю світлою заздрістю навіть найпотужніша столична школа. Ота безмежна любов до дітей, турбота про дитину просто світиться з кожного куточка школи, як світиться вона в очах працівників школи, хто б це не був: учитель, медик, бібліотекар, прибиральниця чи кухар великої шкільної їдальні, яка також впорядкована, як гарний ресторан.
Високий рівень знань мають учні, бо перемог в різних олімпіадах, конкурсах щороку мають багато. Ростуть діти вихованими, бо формуються на прекрасних шкільних традиціях, бо тут тісно переплітаються школа – сім’я – Батьківщина, рідний край.
В школі багато педагогів, які мають вищу кваліфікаційну категорію, звання старших учителів, методистів, відмінників освіти, а все це отримати дуже тяжко. Але ж керівники освітою району, області оцінили старанність у роботі цих невтомних трудівниць!
Скільки ж прекрасних, характерних лише для педколективу Кременецької школи-інтернату, добрих справ на рахунку! А ще ж яке підсобне господарство мають! Мати до півтора десятка корів та іншої живності – і це в місті, не в селі, не багатьом в Україні вдається.
Хто ж він, директор цієї незвичайної школи? Сам Бог колись, у 1988 році, розпорядився і послав дітям і працівникам Кременецької школи-інтернату В.І.Мишка. Грамотний, мудрий, всезнаючий і всюди встигаючий, люблячий батько для кількасот дітей. Чудовий газда у великому інтернатівському господарстві, добрий батько і дідусь у своїй сім’ї – такий він, Володимир Іванович. Шанують його батьки учнів школи-інтернату, працівники школи, пишаються ним. А наше Міністерство освіти і науки України? Йому можуть позаздрити Міністерства освіти різних держав, що в Україні є такі освітяни, є такі директори шкіл.
Має Володимир Іванович міцну «праву руку», гарного помічника, заступника директора школи з навчально-виховної роботи Вербіцьку Марію Марківну. В ній переплелись міцно знання справи, велика закоханість у педагогіку, в дітвору, відповідальність, творчий підхід у розв’язанні будь-яких проблем. А це завжди велике щастя для директора будь-якої школи.
Спасибі Вам, шановний Володимире Івановичу, Вам, Маріє Марківно, всьому колективу працівників Вашої школи за Вашу працю, за Вашу велику любов до дітей, за те, що самі, красиві душею і серцем, творите красу для інших людей.
Зустрілись у Кременці педагоги-побратими з усієї України, раділи зустрічі, можливості поспілкуватись і говорять сьогодні щире спасибі організаторам цієї зустрічі, господарям школи, яка так гостинно завжди зустрічає кожного, хто має честь побувати в ній.
З пошаною і вдячністю за гостинність, за все побачене-
Л.Д.Терещенко, директор
Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої
школи-інтернату з поглибленим вивченням
предметів гуманітарно-естетичного профілю
Черкаської обласної ради
Ваша школа – своєрідний особливий осередок ЖИТТЄТВОРЧОСТІ шкільної родини!
Шановний Володимире Івановичу! Шановні колеги! Величезна подяка за організацію змістовного освітянського форуму “Зміна управлінської парадигми в умовах модернізації загальної середньої освіти”. Презентований досвід діяльності Вашого закладу показав, що Вами ведеться величезна робота, спрямована на формування нових громадян- патріотів України, нової еліти нації. Система Вашої роботи – це дійсно багаторічна невтомна праця освітян-ентузіастів, майстрів своїї справи! Організований Вами навчально-виховний процес, створений у школі затишокі, матеріально-технічна база – все це підтверджує істину про те, що Ваша школа – це ШКОЛА УКРАЇНСЬКОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОСТІ, ЦЕ своєрідний особливий осередок ЖИТТЄТВОРЧОСТІ шкільної родини! Дякую за змістовну культурну програму! Побувати на Тернопільській землі та ще й у дні СВЯТОГО ВОДОХРЕЩА, доторкнутися до джерел місцевої духовності, культурної спадщини – це неповторні відчуття, враження, це нові знання і справжнє натхнення! Дякую Вам! Дякую ще раз!
з виховної роботи ЗОШ № 1 імені Олега Ольжича, м.Миколаїв.