Чорно-білі крила журби

Чи знаєш ти, світе,
Як гірко ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!
Б. Олійник

Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Пройшло 39 років з того часу, як вибухнув реактор на IV енергоблоці ЧАЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила будинки, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І вже 39 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади.

Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися в 1970 році біля річки Прип’яті. Перший блок було запущено 1977 року. Паралельно зі станцією будувалося місто енергетиків – Прип’ять. Воно швидко розбудовувалося: відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Станом на початку 1986 року ЧАЕС була найпотужнішою атомною електростанцією європейської частини СРСР. Це мала бути гордість України, але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Напередодні Дня пам’яті аварії на Чорнобильській АЕС восьмикласники нашого ліцею разом зі своїми класними керівниками Скакальською О.В., Плахтиною Т.С., Берегулею О.Р. провели захід  «Чорно-білі крила журби», з метою вшанування подвигу героїв Чорнобиля, які ціною власного життя та здоров’я захищали Україну  від наслідків аварії.

Ведучі заходу Рибак Тарас та Нізбрицька Христина нагадали глядачам про ті страшні події 26 квітня 1986 року, які сколихнули весь світ, а також про окупацію ЧАЕС під час російського вторгнення у 2022 році.

У віршах та піснях ліцеїсти передали трагізм тих днів, людський героїзм, біль покинутих домівок і застереження майбутнім поколінням.

Завершився  захід спільною піснею-молитвою за Україну.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної катастрофи. Хай пам’ять про них буде вічна! Нехай у день національної скорботи тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться у душах кожного з нас співчуттям і милосердям.