Мова єднання

А мова хай живе, нехай серця нам гріє,
Багатою йде в світ і завжди молодіє,
Бо в нас вона одна – чарівна, світанкова,
І древня, й молода – велика наша мова.

Українська мова – невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата… Порадник і вчитель тим, хто любить і шанує, і суддя тих, хто її зневажає. Слово рідне єднає покоління українців, хвилює найтонші струни людського серця.

День української писемності та мови – це державне свято. 6 листопада 1997 року до тисячоліття створення писемності Президент України підписав Указ, у якому було зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно в день вшанування пам‘яті Преподобного Нестора Літописця, батька української історії та словесності».

Сьогодні, 25 жовтня, велика родина Волинського ліцею імені Нестора Літописця славила мову рідну, ніжне слово, пісню милозвучну, вшанувала пам’ять послідовника творців слов’янської писемності Кирила й Мефодія. У цей день ліцеїсти  поклали квіти до пам’ятника Нестору Літописцю, покровителю нашого навчального закладу. Запалили три свічі: першу- любові до Бога, віри, надії в майбутнє України; другу – шани до історії, пам‘яті Петра Яцика; третю – любові до рідної мови, української писемності.

Великий меценат Петро Яцик став засновником мовознавчого конкурсу, перший етап якого стартував 25 жовтня в нашому навчальному закладі. Ліцеїсти мали змогу продемонструвати хороші знання й творчі уміння.

Цьогорічний Всеукраїнський радіодиктант національної єдності – це унікальна акція, до якої долучилися всією школою, і навіть звуки повітряної тривоги не змогли цьому завадити.  Авторкою тексту «Магія голосу» вперше стала сучасна письменниця, поетеса, літературознавиця й есеїстка Оксана Забужко. Прочитав диктант поет, музикант та військовий Павло Вишебаба, який зазначив: «Висловіть повагу своїй мові, написавши радіодиктант. Не важливо -із помилками чи без. Помилки не зроблять ті, хто його не писав».

У фоє школи учасники гуртка «Художні барви» продемонстрували виставку творчих робіт, приурочену Дню української писемності.

Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виражальне, сліпуче «як проміння ясне», а могутнє «як хвилі буйні». Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією, піснею. Фінальним акордом Дня  став мистецький калейдоскоп «Мова єднання». Звучало слово рідне в актовому залі з вуст ведучих, ліцеїстів, учителів. Лунали пісні «У серці Україна», «Веселкова», «Гімн українській мові», «Мова єднання»; читали рядки поезій; виконували хореографічні композиції «За лісами, горами», «Перше побачення»; інсценізували вірш «Якби тобі, доню». Учасники драматичного гуртка продемонстрували свої чудові акторські здібності, артистичність, емоційність, уміння володіти словом.

Сьогодні ми відзначаємо ще одну важливу подію – День народження ліцею. Кожен учень, педагог залишають у стінах закладу частинку своєї душі, зігрівають теплом, збагачують розумом. Ми разом перетворили нашу альма-матер із традиційної школи в ліцей  зі своїми традиціями, своєю душею, своїм характером. Гордо і велично пролунав наш гімн у стінах закладу:

На землі волинській славній
Серед древніх сивих гір
Наш ліцей величний, гарний,
Мій дитинства оберіг.

З вітальним словом до присутніх звернувся Володимир Мишко, директор ліцею, який наголосив на важливості чути слово, володіти ним, бути єдиними у прагненні вивчати, примножувати та дбати про чистому рідної мови.

Свято закінчилося… Але в серцях залишився живий вогник української мови – нашої рідної мови, скарбу, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Шануймо мову наших предків, мову Шевченка й Франка. Нехай кожне написане ними слово робить нас сильнішими і впевненішими в собі, а кожна кома додасть нашим захисникам мужності в обороні рідної землі, кожна крапка над «і» наблизить нашу перемогу, бо тільки разом, у тилу чи на полі бою, воюючи гострим словом чи танками, здолаємо ворога. Наша сила в єдності!