Річниця війни в Україні: пам’ятаємо, вшановуємо, не забуваємо

Ніколи вже не буде як раніше…
Це наша доля, не жахливі сни.
Ми стали на одне життя сильніші,
Ми стали поколіннями війни…

24 лютого – день, який назавжди закарбувався в нашій пам’яті болем, втратами, але й незламністю українського духу. Цього дня колектив Волинського ліцею імені Нестора Літописця вшанував річницю війни серією заходів, присвячених пам’яті загиблих героїв і підтримці тих, хто бореться за нашу свободу.

Ранок розпочався із хвилини мовчання. Учні, вчителі та працівники школи вшанувати пам’ять воїнів, які віддали свої життя за незалежність України. Тиша, що запанувала в той момент, була глибокою та пронизливою – у кожному серці звучала молитва за полеглих.

Після цього відбулася панахида у церкві Святої мучениці Тетяни. Разом із духовенством ми згадали наших захисників у молитвах, попросили миру для України та сил для військових.

Багато випускників нашого ліцею стали на захист Батьківщини. Дехто, на жаль, не повернувся… Олексій Соколовський, Іван Деркач, Сергій Поляк, Михайло Камінський. У пам’ять про них ми поклали квіти до меморіальних дошок, що розташовані на фасаді школи. Це був момент, коли кожен із нас відчув особисту відповідальність перед тими, хто загинув за наше майбутнє.

Старшокласники взяли участь у загальноміському заході, присвяченому третій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну та освяченню портретів загиблих героїв.

В актовій залі ліцею відбувся захід «Три роки боротьби: незламний дух нації». Це була справжня подорож крізь біль і надію, спогади та мрії. Учні виконували патріотичні пісні, читали вірші. Найзворушливішим став виступ театрального гуртка «Веселка» РЦДТ, який переніс присутніх у жахливі реалії сьогодення. Війна змінила життя на «до» та «після». Сценка за участю наймолодших школярів передала біль, тривогу та страх тих, чиє колись безтурботне, наповнене сміхом і грою дитинство тепер огорнуте звуками сирен, холодом підвалів та вибухами.

Це не просто епізод. Це реальність тисяч українських дітей, які втратили звичайне дитинство, але не втратили віри.

Вечір-реквієм ще раз нагадав нам усім: боротьба триває, але Україна переможе. Наш обов’язок – пам’ятати, шанувати й підтримувати тих, хто зараз боронить Батьківщину.

Герої не вмирають! Слава Україні!