«У скорботі плакала свіча…»
У своїй багатовіковій історії наша держава пережила чимало трагічних сторінок. Неоголошена війна проти людства, організований кровожерливим комуністичним режимом геноцид української нації – це найбільша трагедія, це злочин, який знекровив та спустошив нашу землю, забрав мільйони життів безневинних дітей України, назавжди наклав свій безжальний відбиток на національну самосвідомість. Голодомор 1932-1933 років став одним із найважчих випробувань, що випали на долю нашого багатостраждального народу.
Сьогодні ми відзначаємо 90-ті роковини Голодомору. Цьогоріч ця скорботна дата згадується в страшних реаліях нової боротьби за виживання у війні з країною-терористом.
Протягом тижня у Волинському ліцеї імені Нестора Літописця було організовано й проведено низку тематичних заходів: уроки-реквієми «Україна пам’ятає, світ визнає», «Жнива скорботи», «Людської пам’яті мости»; виховні години «Хто вижив – не забуде», «Безкровна війна», «Де б ти не був – вшануй!».
На великих перервах у вестибулі, а також під час годин спілкування класні колективи мали можливість переглянути документальний фільм «Голодомор – трагедія українського народу», художній фільм «Червоне намисто», відеофільми «33-й. Свідчення очевидців», «Хлібна гільйотина», відеоролики «Україна – забута історія», «Ти приніс мені яблуко?», «Голодний Дух», «Убиті голодом», «Мамо, я з’їв увесь хліб», «Голодомор. Світ знав та мовчав».
У читальному залі бібліотекар Романюк І.В. оформила книжкову виставку «Непідкорені в 33-му – непереможні сьогодні!».
Пресцентр чергового класу виготовив тематичну стінгазету.
24 листопада відбувся захід-реквієм «У скорботі плакала свіча…», який підготували учні 11 класу разом із педагогом-організатором Залюбовською-Ширмою Н.Б. Усі присутні долучилися до хвилини мовчання та вшанували пам’ять безневинних, закатованих голодом українців і жертв репресій тоталітарного режиму. Документальні факти, моторошні відеосюжети, спогади, пісні та віршовані рядки торкнулися душі кожного, викликали сльози, сум, біль та співчуття до очевидців тих подій.
Зі словом до учнів та педагогів звернувся директор ліцею Мишко Володимир Іванович. Він розповів про страшні наслідки людського геноциду та гіркі сторінки нашої історії, які очорнені роками голодоморів; зазначив, що десятиліттями існувала жорстока заборона навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість. У своєму виступі директор нагадав про вартість, святість, значення хліба, закликав цінувати та шанобливо ставитися до нього. Сьогодні ми інколи не бережемо окраєць, а колись він міг урятувати чиєсь життя.
Гідно вшанувати пам’ять жертв та постраждалих від голодоморів – це наш моральний борг і громадянський обов’язок. 25 листопада колектив ліцею взяв участь у Загальнонаціональній акції «Запали свічку пам’яті». Нехай маленькі вогники скорботи у вікнах наших осель будуть символом вогню мільйонів українських сердець, які вшановують пам’ять закатованих голодом. Це світло є променем надії та віри в нашу Перемогу.
Сьогодні знову хочуть знищити українську державу, український народ як націю, але це світло надії дає нам всім віру, що ворогу не вдасться перемогти нас, так як не вдалося це йому зробити у 1932-1933 роках шляхом голодомору.
Хай спочивають із миром загиблі… А нам, українцям, Перемоги, усьому людству – миру, добробуту та запашного хліба в кожному домі.
Пам’ятаємо… Єднаємося… Переможемо!
