Геращенко В.
Моїй матері

Виглядай мене, мамо,
                  із далеких доріг.
Знай, що пізно чи рано
                  я вернусь на поріг.
Обійму міцно-міцно
                  горем згорблений стан,
Задивлюсь в твої очі,
                  розцілую вуста.
Жаль, що зцілить не зможу
                  Ран глибоких душі.
Про одне тебе прошу –
                  ти себе бережи.
Виглядай мене, мамо,
                  болем серце не край.
Я на крилах нестимусь
                  у наш сонячний рай.
Через хащі і морок,
                  перешкоди й біду –
Все здолаю, все зможу,
                  а до тебе прийду.
Чебрецеве повітря,
                  споришеві стежки,
Я до вас першим вітром
                  прилечу навпрошки.
Чую пісню дитинства
                  з дорогого села,
Звідкіля мене доля
                  у світи повела.
В снах вже маряться квіти
                  у дворі під вікном,
Добротою повиті
                  й материнським теплом.
Оживе біла хата,
                  скресне піснею гай,
Тільки б ти не хворіла…
                  Вже лечу – зустрічай.