Я звинувачую росію у війні…
Звинувачую в крадіжці майбутнього нашої країни.
Назар Ш.
Я звинувачую росію в брехні, у жахіттях, які принесла на нашу територію, у безсонних ночах, у сльозах, які котяться з материнських очей… Звинувачую у ненависті до нас, за тисячі зруйнованих доль.
Дарина Б.
Я звинувачую росію у всіх стражданнях, які вона принесла на мою Батьківщину, у сльозах жінок, чиї чоловіки не повернулися з фронту, дітей, яких батько ніколи не обійме, матерів, які проводжають сина в останню дорогу.
Олександра К.
Я звинувачую росію у жорстоких звірських вбивствах, звинувачую за зруйновані домівки багатьох сімей, за втрати в навчанні українських дітей…
Анастасія К.
Я звинувачую росію у зламаних долях багатьох українців, за те, що нелюди зробили з Маріуполем, Бучею, Ірпінем, Авдіївкою. Звинувачую в тому, що матері не побачать більше своїх синів, дружини – чоловіків, діти не обіймуть тата.
Ольга Ф.
Дуже хочу повернутися в рідне місто Херсон. Навіть якщо там небезпечно.
Поліна Т.
Багато дітей померло через росію, а вони просто хотіли жити…
Софія Ч.
На наступний день про війну дізналась моя бабуся. Ця новина вразила її та її хворе серце. У той день вона померла… Її вбив страх. А я подорослішала.
Софія Ів.
Я звинувачую росію за знищені садочки, школи, за знищені міста і села, за знищену “Мрію”…
Вікторія Р.